Рок-музика (англ. Rock) — узагальнююча назва багатьох напрямів сучасної музики, що існують з 1950-х років. Також роком називають своєрідний спосіб життя деяких шанувальників рок-музики, що переріс у субкультуру. Термін не є повністю однозначним, так як приналежність деяких стилів музики до рок-музиці заперечується.
Рок-музика має велику кількість напрямів: від танцювального рок-н-ролу до металу. Зміст пісень варіюється від легкого і невимушеного до похмурого, глибокого і філософського. Часто рок-музика протиставляється поп-музиці і т. н. «Попсі», хоча чіткої межі між поняттями «рок» і «поп» не існує, і немало музичних явищ балансують на грані між ними.
Витоки рок-музики лежать у блюзі, в якому і лежать витоки перших музичних жанрів — ритм-енд-блюзу, рок-н-ролу і рокабіллі. Перші піджанри рок-музики виникали у тісному зв’язку з народною і естрадною музикою того часу — в першу чергу це фолк, кантрі, скіффл, мюзик-хол. За час свого існування були спроби поєднати рок-музику практично з усіма можливими видами музики — з академічною музикою (арт-рок, з’являється в кінці 60-х), джазом (джаз-рок, з’являється в кінці 60-х — початку 70-х ), латинської музикою (латино-рок, з’являється в кінці 60 -), індійською музикою (рага, з’являється в середині 60-х). У 60-70-х роках з’явилися практично всі найбільші піджанри рок-музики, найбільшими з яких, крім перерахованих, є метал (хард-рок), панк-рок, соул, фанк, рок-авангард. У 80-х з’явилися такі жанри рок-музики, як пост-панк, нова хвиля, альтернативний рок (хоча його поява пов’язана і з низкою груп кінця 60-х років), хардкор (великий піджанр панк-року), а також брутальні піджанри метала — дез-метал, блек-метал, грайндкор. У 90-х роках отримали широкий розвиток жанри гранж (з’явився в середині 80-х) і брит-поп (з’являється в середині 60-х).
Основні центри розвитку рок-музики — західна Європа (особливо Великобританія) і США. Внаслідок цього більшість текстів пісень написана англійською мовою. Однак, хоча, як правило, і з деяким запізненням, національна рок-музика з’явилася практично у всіх країнах.
Основні центри розвитку рок-музики — західна Європа (особливо Великобританія) і США. Внаслідок цього більшість текстів пісень написана англійською мовою. Однак, хоча, як правило, і з деяким запізненням, національна рок-музика з’явилася практично у всіх країнах. Російськомовна рок-музика (т. зв. Російський рок) з’явилася в СРСР ще в cередіне 1960-х і досягла піку свого розвитку в 1980-х.
Музична складова
Рок-музика зазвичай виконується рок-групою, що складається з вокаліста, гітариста (як правило, грає на електрогітарі), бас-гітариста і барабанщика, іноді клавішника. Рідше присутній ритм-секція. Проте існують приклади використання в рок-композиціях практично всіх відомих музичних інструментів.
Відмінна риса рок-музики — одноманітний ритм, підтримуваний виконавцем на електричній бас-гітарі і барабанщиком. Соло інструментом є зазвичай електрогітара. Також у більшості рок-груп присутній вокаліст. Якщо на початку свого розвитку рок-музика лежала в основному в рамках блюзової гармонії, то тепер окремі її напрямки мають мало спільного в музичному відношенні.
Ідеологічна складова
Рок — це, з одного боку, рупор молоді, музичне втілення тих, що роздирають її суперечливих настроїв, конфлікту із загальноприйнятими нормами. З іншого боку, рок — один з інструментів шоу-бізнесу, направлений на комерційний прибуток в індустрії розваг. Ця подвійна природа і обумовлює суперечності, «спіральність» розвитку жанру. По суті справи, вся історія року складається з схожих циклів, на початку кожного з яких — бунт, протест, народження нових стилів і нових цінностей, виникнення груп і виконавців-основоположників стилю (1955, 1967, 1977, …), а потім — поступовий процес «приручення», комерціалізації, виникнення вторинних рок-груп, адаптації до способу життя.
Рок-це не тільки стиль музики, це і філософія, і спосіб життя, і субкультура. Рок-музика володіє щодо великою захоплюючою енергією («драйвом»). Вона може дати особі свободу від сталих суспільних принципів і стереотипів, від навколишньої дійсності.
З іншого боку, людина, захоплена рок-культурою, може остаточно відгородитися від зовнішнього світу, посилюючи положення прийомом алкоголю і наркотиків, що сприяє руйнуванню особистості. Нерідко це явище ставлять в провину рок-музикантам.
Перші кроки рок-музики
Початком рок-музики є поява жанру рок-н-ролу, що увібрав у себе риси блюзу, ритм-енд-блюзу, бугі-вугі, джазу і кантрі.
Значний вплив на рок-н-рол надали блюзові виконавці Роберт Джонсон, Лідбеллі, Мадді Уотерс. Назва «рок-н-рол» відбувався з пісень госпел-виконавців 40-х років і, будучи по суті закликом до танцю, є сексуальним евфемізмом. Вперше вираз з’явилося в пісні «Good Rocking Tonight» Роя Брауна 1947 році. У 1949 році виходить пісня «Rock And Roll» Уайлд Білла Мура.
Розвиток раннього рок-н-ролу пов’язаний в основному з американськими виконавцями, проте встановити, яка пісня або пластинка може вважатися першою в жанрі, практично неможливо. Серед можливих варіантів — сингл «» Fat Man «Фетс Доміно, що вийшов в 1950-му році. Згідно з іншими версіями, першої рок-н-рольної записом є» Rocket 88 «, записана в 1951 році Jackie Brenston and his Delta Cats.
Рок-н-рол в кінці 50-х
Серед тих, хто заклав фундамент рок-н-ролу як повноцінного жанру, найважливішими є імена Фетс Доміно, Бо Діддлі і Чака Беррі. Чак Беррі почав серйозно займатися музикою в 1953 році, а в 1955 вже записав перший сингл. Чак Беррі заклав основи рок-стилю до тексті, іміджі та грі на гітарі.
Серед інших впливових афроамериканських музикантів в жанрі рок-н-ролу слід виділити Літл Річарда, який в якійсь мірі появліял на подальше формування гаражного року і протопанку, оскільки його манера співу та гри на піаніно була значно агресивнішою і напористою, ніж у конкурентів .
Спочатку рок-н-рол вважався специфічною музикою, характерною тільки для афроамериканської публіки. Проте вже з’являлися перші білі артисти, що виконували рок-н-рол. Проривом рок-н-ролу в мейнстрім стала пісня Білла Хейлі «Rock Around The Clock». Проте титул «короля рок-н-ролу» завоював другий білий артист — Елвіс Преслі. Незважаючи на те, що його популярність і культовий статус багато в чому перебільшені в порівнянні з музичними успіхами, якщо порівнювати їх з пластинками чорних колег, Елвіс Преслі став першим, хто записав рок-н-рол на одному з ними рівні (коли діджеї ставили його перші записи в ефір, вони спеціально попереджали, що це співає білий артист).
Іншим знаменитим білим виконавцем рок-н-ролу став Джері Лі Люіс, що отримав прізвисько «Killer» за несамовиту манеру виконання і гри на піаніно. Трохи пізніше стала з’являтися м’якша форма «білого» рок-н-ролу, пов’язана перш за все з іменами Бадді Холлі і Everly Brothers.
Рок-н-рол в Англії
Хоча аж до появи біт-музики Англія в області рок-музики не могла скласти Америці ніякої конкуренції, перші рок-записи стали з’являтися тут вже в 50-х роках. Якщо в Америці рок-н-рол розвивався в тісному зіткненні з кореневими жанрами блюзу і кантрі, то на англійський рок-н-рол зробив найбільший вплив скіффл, зокрема, один з найвідоміших виконавців скіффл Лонні Донеган. Першими виконавцями рок-н-ролу, які змогли змагатися в англійських чартах з американськими виконавцями, стали Кліфф Річард і The Shadows. Перший англійський рок-н-рольний хіт — «Move It» Кліффа Річарда. Серед з’явилися у той час захопився груп була і перша група Джона Леннона The Quarrymen.
Рокабілі
На основі синтезу рок-н-ролу і кантрі з’явився особливий піджанр рок-музики — рокабілі. Найбільш знамениті його представники в 50-х — Еді Кокрен, Джин Вінсент і Карл Перкінс. Серед перших зразків рокабілі виділяються деякі ранні записи знаменитого кантрі-співака Джоні Кеша. Музика рокабілі знов стала популярною в 80-х роках. Серед представників нео-рокабіллі — Stray Cats, The Cramps, Heavy Trash.
Рок-музика 60-х років
Перша половина 1960-х
Зерно, посіяне в 50-х роках у Сполученому Королівстві американської популярною музикою, зокрема, рок-н-ролом, почало активно проростати. Американський рок-н-рол 1950-х років дав великий поштовх безпосередньо до розвитку рок-музики, ставши натхненням для груп, що виникли на початку 1960-х, таких як The Beatles, The Rolling Stones, The Animals, The Troggs. З популярного у Великобританії музичного стилю скіффл стало виділятися новий напрямок — британський біт, що став відповіддю на американський ритм-енд-блюз.
Терміном «Британське вторгнення» прийнято називати проникнення популярної британської музичної культури на територію США. Початком цього явища прийнято вважати «висадку» групи The Beatles на американський берег в лютому 1964 року. До цього моменту їх музика була вже вкрай популярна — на початку 1964 року п’ять синглів цієї групи займали п’ять перших позицій американського чарту.
Слідом за бітломанії, що охопила Америку і світ, послідувало захоплення та іншими англійськими групами: головними конкурентами The Beatles The Rolling Stones, The Kinks, The Animals, The Yardbirds. На хвилі популярності цих груп музичне життя у Великобританії почало бурхливо активізуватися, щодня відкривалися нові музичні клуби і з’являлися нові групи. Найпопулярнішими були групи біг-біту Manfred Mann, Searchers, Hollies, Herman’s Hermits і мод-рок групи The Who, The Kinks і The Troggs, що мали спільного менеджера, і The Small Faces.
Друга половина 1960-х: в року — «золоте століття музики»
Золотою ерою рок-музики стала друга половина 1960-х — період «людського потепління», що ознаменувався створенням безлічі музичних колективів, рухом хіппі в Америці та молодіжної революцією в Європі. Борис Гребенщиков, у своїй радіопередачі «Аеростат» назвав цей час «Золотим століттям музики». Це був час відкидання соціальних цінностей і кліше, яскравим прикладом чого є більш експериментальні, почасти психоделічні і нестандартні музичні композиції, суттєві зміни в зовнішньому вигляді і поведінці рок-музикантів. Наприклад, учасники групи The Beatles, спочатку носили акуратні зачіски і костюми, відпустили довге волосся, вуса та бороди, і стали носити карнавальні костюми та одягу в стилі хіпі. Музика рок-груп вийшла за колишні рамки і стала вільно розвиватися в різних напрямках.
